-
1 deed
1. n1) вчинок, дія; справа, діло2) дійсність, фактin very deed — у дійсності, справді
3) подвиг; діяння4) юр. документ, акт; запис2. advнасправді, фактично, наділі3. v амер.передавати відповідно до акта (документа)* * *I [diːd] n1) вчинок, дія, справа2) дійсність, факт3) подвиг, діяння4) юp. справа, документ з печаткою; акт, записII [diːd] adv; діал. III [diːd] v; амер.передавати по акту або документу -
2 evidence
1. n1) свідчення; підстава; дані; факт (и); ознаки; доказ2) очевидність, явністьin evidence — наявний, помітний
3) юр. доказ4) свідок5) показання свідка6) юр. документ, що підтверджує певне право2. v1) свідчити, показувати2) доводити; бути доказом* * *I n1) підстава; дані, факт(и), ознака ( ознаки); свідчення; доказ, свідчення2) очевидність, явністьin evidence — наявний, присутній; помітний
3) юp. доказ; показання свідка або обвинувачуваногоhearsay evidence — показання з чужих слів; свідок
4) юp. документ, яким підтверджується яке-небудь правоII v1) свідчити, показувати2) бути доказом, підтверджувати3) юp. давати показання; доводити; бути доказом -
3 abstract
1) витяг, резюме, зведення, стислий виклад ( змісту), стислий опис ( документів і фактів), тези; документ про правовий титул2) резюмувати, робити витяг ( з документа); розм. красти3) абстрактний; розм. важкий для розуміння•- abstract of evidence
- abstract of fine
- abstract of judgement
- abstract of judgment
- abstract of legal transaction
- abstract of minutes
- abstract of record
- abstract of record on appeal
- abstract of title -
4 record
I1. n1) запис, записування; письмова згадка, письмовий слід (чогось)record of a patient — мед. історія хвороби
2) реєстрація, облік3) pl документація; звітні матеріали (документи); дані4) протокол; стенограма; офіційний документon (upon, in) record — запротокольований, зареєстрований
5) pl юр. матеріали судової справи6) pl архівkeeper of the records — архіваріус, реєстратор
7) характеристика, репутація; факти (про когось)to have a good record — мати добру репутацію; прожити життя чесно
criminal record — а) юр. досьє злочинця; б) карне минуле; судимість
8) досягнення; результати діяльності9) спорт. рекордto beat (to break, to cut) the record — побити рекорд
10) звукозапис; запис (на магнітну стрічку тощо); фонограма; фотограма; кінограмаsound record — фонограма, звукова доріжка
11) грамофонна платівка (пластинка)12) амер перфорований нотний ролик (для механічного фортепіано)13) історична пам'ятка14) (the record) юр. суть справи15) юр., бібл. показання свідка; свідокto call to record — закликати у свідки; посилатися (на щось, на когось)
God is my record that... — бачить бог, що я...
16) поет. пам'ятьrecord adjustment — військ. пристрілка по реперу
record clerk (keeper) — а) діловод; реєстратор; б) архіваріус
record department (room) — мед. реєстратура
record material — військ. документація
R. Office — державний архів (Велика Британія)
record practice — військ. залікова стрільба
record range — військ. пристріляна дальність по реперу
record transfer — військ. перенесення вогню за позначками
off the record — не для преси; конфіденційний; що не підлягає розголошенню; неофіційний (про заяву тощо)
this is strictly off the record — хай це залишиться між нами; це суто конфіденційно
record of service — послужний список; проходження служби
to set the record straight — а) внести поправку до протоколу (документа); б) виправити чиюсь помилку
2. adjрекордний; небувалий, нечуванийIIv1) записувати; протоколювати; заносити до списку (реєстру, протоколу)to record a speech — записувати (стенографувати) промову
2) реєструвати, фіксувати; показувати (про прилад)3) записувати на плівку (платівку)4) записуватися (про звук)5) знімати, фотографувати6) увічнювати7) співати, заливатися (про птаха)8) свідчити* * *I ['rekxːd] n1) запис, записування; письмове згадування, письмовий слід ( чого-небудь)record of a patient — мeд. історія хвороби
2) реєстрація, облікrecord clerk, record keeper — реєстратор, діловод
record department, record room — мeд. реєстратура; pl документація; обліково-звітні документи; звітні матеріали; дані
abstract of record — виписка із запису /з протоколу/; record of evidence протокол допиту свідка
on /upon, in/ record — занесений до протоколу, запротокольований, зареєстрований; pl; юp. матеріали судової справи; pl архів
keeper of the records, record keeper — архіваріус, реєстратор
4) факти, дані ( про кого-небудь); характеристика, репутація; досягнення; результати діяльності5) cпopт. рекорд6) звукозапис; запис (звуку, зображення на плівку); фонограма; фотограма; кінограмаsound record — фонограма, звукова доріжка; діаграма ( самописа); грамофонна платівка; aмep. перфорований нотний ролик ( для механічного фортепіано)
7) ( історичний) пам'ятник (про статую, картину, манускрипт)8) ( the record) юp. суть справи9) юp., дiaл. показання свідків; свідок10) пoeт. пам'ятьon (the) record — офіційний; гласний, відкритий, несекретний; оголошений привселюдно; зроблений або призначений для преси ( про заяву)
II aoff the record — не для преси; конфіденційний, який не підлягає розголошенню (особл. у пресі); неофіційний ( про заяву)
рекордний; небувалий, нечуваний (перен.)III [ri'kxːd] v1) записувати, протоколювати; заносити до списку, до реєстру, до протоколу; реєструвати, фіксувати; показувати ( про прилад); записувати ( про реєструючий або самописний прилад)3) увічнювати4) співати, заливатися ( про птаха)5) icт. свідчити -
5 bill of discovery
клопотання позивача про надання відповідачем документів і фактів, що стосуються справи -
6 given
1. adj1) даний; подарований3) обумовлений, визначений4) виконаний, датований5) певний2. p.p. від give* * *I nщось дане, вихідне, фактII a1) aмep. даний; подарований; наданий2) predic схильний ( до чого-небудь); який віддається ( чому-небудь); захоплений ( чим-небудь); який поринув ( у що-небудь)3) встановлений, обумовлений4) виконаний; датований ( про документ)5) даний, певний, заданийIII p. p.від give 2 11IV prepза наявності; з урахуванням, беручи до уваги -
7 nihil ad rem
лат.; юр.який не відноситься до справи (про факт, документ) -
8 deed
I [diːd] n1) вчинок, дія, справа2) дійсність, факт3) подвиг, діяння4) юp. справа, документ з печаткою; акт, записII [diːd] adv; діал. III [diːd] v; амер.передавати по акту або документу -
9 evidence
I n1) підстава; дані, факт(и), ознака ( ознаки); свідчення; доказ, свідчення2) очевидність, явністьin evidence — наявний, присутній; помітний
3) юp. доказ; показання свідка або обвинувачуваногоhearsay evidence — показання з чужих слів; свідок
4) юp. документ, яким підтверджується яке-небудь правоII v1) свідчити, показувати2) бути доказом, підтверджувати3) юp. давати показання; доводити; бути доказом -
10 given
I nщось дане, вихідне, фактII a1) aмep. даний; подарований; наданий2) predic схильний ( до чого-небудь); який віддається ( чому-небудь); захоплений ( чим-небудь); який поринув ( у що-небудь)3) встановлений, обумовлений4) виконаний; датований ( про документ)5) даний, певний, заданийIII p. p.від give 2 11IV prepза наявності; з урахуванням, беручи до уваги -
11 nihil ad rem
лат.; юр.який не відноситься до справи (про факт, документ) -
12 свидетельство
1) ( показание) сві́дченняпо \свидетельство ву очеви́дцев — за сві́дченням очеви́дців
2) ( подтверждающий факт) сві́дчення, посві́дчення, свідо́цтво; ( доказательство) до́каз, -уистори́ческие \свидетельство ва — істори́чні сві́дчення
3) ( документ) свідо́цтво; ( удостоверение) посві́дчення, по́свідкабра́чное \свидетельство во, \свидетельство во о бра́ке — свідо́цтво (по́свідка) про одру́ження (про шлюб)
медици́нское \свидетельство во — меди́чне свідо́цтво (посві́дчення), меди́чна по́свідка
метри́ческое \свидетельство во — ме́трика
\свидетельство во о рожде́нии — свідо́цтво (по́свідка) про наро́дження
4) ( освидетельствование) о́гляд, -у -
13 basic
adj основний, головний, найістотніший; вихідний- basic argument основна/ головна думка/ довід/ аргумент- basic data вихідні дані- basic document основний документ- basic fact основний/ найістотніший факт- basic issues основні/ життєво-важливі питання- basic principles основні принципи- basic rights основні права- basic treaty основоположний договір -
14 record
I n протокол (засідання, наради); офіційний звіт; стенограма; pl архів- official records офіційний звіт- summary records короткий звіт- verbatim records стенографічний звіт (в ООН та інших організаціях)- record of attendances список/ реєстрація присутніх- records of the Foreign Office архів Міністерства закордонних справ- matter of record документально підтверджений факт- to consult the record перевіряти за протоколом- to draw up verbatim records складати стенографічний звіт- to enter on the records внести до протоколу- to expunge from the record виключити з протоколу- to place on record внести до протоколу- to put oneself on record офіційно заявляти, робити офіційну заяву- to put smbd. on record внести чийсь виступ/ заяву тощо до протоколу- to read into the record амер. внести/ до протоколу невиголошену промову- to set the record straight внести поправку до протоколу/ документ тощо; відновити справжній стан речей- to state for the record робити заяву для внесення до протоколу- to strike from the record виключити з протоколу- off the record не для друку; конфіденційний, який не підлягає розголошенню (особл. в пресі); неофіційний (про заяву)- on the record офіційний, прилюдний, відкритий; зроблений чи призначений для друкуII v записувати; вносити до протоколу/ реєстру тощо; реєструвати, фіксувати- to record in the minutes внести до протоколу -
15 dowód
ч1. доказ; довід; факт; підтвердження; свідоцтво;2. доказ (юрид.); ▼ dowód rzeczowy: речовий доказ;3. паспорт, посвідчення, посвідка, документ; ▼ -osobisty: паспорт
См. также в других словарях:
ДОКУМЕНТ — (лат. documentum доказательство, основание). Письменное удостоверение; свидетельство, акт; всякая официальная бумага. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ДОКУМЕНТ 1) всякая бумага, составленная законным … Словарь иностранных слов русского языка
Документ Бухгалтерский — документ, фиксирующий право и факт совершения хозяйственной, финансовой операции. Д.б. составляется по установленным формам на бланках, отпечатанных типографским способом. Кассовые документы оформляются в соответствии с Положением о ведении… … Словарь бизнес-терминов
Документ — (от лат. documentum доказательство, свидетельство; англ. document, deed; нем. legitimation) 1) в широком смысле зафиксированная на материальном носителе информация с реквизитами, позволяющими ее идентифицировать (ФЗ «Об информации … Энциклопедия права
Документ — англ. document А. Деловая бумага, юридически подтверждающая определенные права ее владельца, фиксирующая, удостоверяющая определенный факт, событие. Б. Информация, сведения, данные, имеющие официальный характер и зафиксированные на определенном… … Словарь бизнес-терминов
ДОКУМЕНТ — ДОКУМЕНТ, а, муж. 1. Деловая бумага, подтверждающая какой н. факт или право на что н. Расходные документы. Проездной д. Д. об образовании. 2. Удостоверение, официальная бумага, свидетельствующие о личности предъявителя. Проверка документов.… … Толковый словарь Ожегова
документ распорядительный — Приказ или распоряжение о выполнении определенной хозяйственной операции. Его основное назначение передача указаний непосредственным исполнителям. В этом документе отсутствует факт совершения операции и он не является основанием для учетных… … Справочник технического переводчика
ДОКУМЕНТ, ПОДТВЕРЖДАЮЩИЙ ФАКТ ПОКУПКИ ТОВАРА (ВЫПОЛНЕНИЯ РАБОТЫ, ОКАЗАНИЯ УСЛУГИ) — в соответствии со ст. 1 Закона от 9 января 2002 г. О защите прав потребителей документом, подтверждающим факт покупки товара (выполнения работы, оказания услуги), признается кассовый (товарный) чек либо квитанция к приходному кассовому ордеру,… … Юридический словарь современного гражданского права
документ — а, ч. 1) Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що небудь, служить доказом чого небудь. || Все те, що підтверджує що небудь. Оборотні документи. •• Виправдні/ (викона/вчі) докуме/нти у бухгалтерському обліку –… … Український тлумачний словник
документ — ДОКУМЕНТ1, а, м Лист бумаги или совокупность листов с текстом делового характера, создаваемый официальным лицом, организацией, служащий доказательством чего л.; подтверждающий право на что л. и имеющий юридическую силу; Син.: бумага. В 1942 году… … Толковый словарь русских существительных
факт — ▲ событие ↑ в качестве, логический, материал факт событие, как логический материал; определенно установленное событие; связь предмета с состоянием; элемент обстановки (# нарушения). фактический. фактически. де факто. фактография. фактичный.… … Идеографический словарь русского языка
документ — 1) материальный объект с информацией, закрепленной созданным человеком способом для ее передачи во времени и пространстве. В автоматизированных информационно поисковых системах любой объект, внесенный в память системы. По определению ФЗ О… … Большой юридический словарь
